Сергій Статник, 23 ОМБр: «Людей ніколи не забуду»
Сергій Статник — військовослужбовець 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, родом із села Левків на Вінниччині. До війни він працював трактористом. Ранок 24 лютого 2022 року запам’ятався йому назавжди: дружина вставала до корови, коли над селом пролунали вибухи. Наступного дня він разом з іншими пішов до ТЦК — у селі ніхто не вагався. Місць не було, довелося чекати дзвінка майже до кінця 2022 року. Потім була «учєбка» — навчання на спеціальність «хімік-розвідник», а ще згодом — направлення до протитанкового взводу 23-ї бригади.
Перші бої були біля Приютного — Сергій згадує, що тоді, під обстрілами, він був поранений. Він повернувся після лікування й продовжив службу із СПГ, зброєю, яку ворог, за його словами, «недолюблює».
В Сухих Ялах вінничанин був прикомандирований до ГРВ. Попри ніч і туман, ворог помітив групу і почав «накривати» з мінометів. Сергій отримав розрив суглоба. Лише своєчасний приїзд MaxxPro з РЕБ урятував групу — дрон коректувальника вогню впав, і військові змогли евакуюватися.
Згадує воїн і двох полонених росіян, що самі підійшли до позиції, вірячи, що попереду «свої». Один відстрілювався, але швидко здався.
Сергій анітрохи не жалкує, що пішов на війну: адже тут він зустрів людей, яких ніколи не забуде. І переконаний: якщо хтось сумнівається, чи йти захищати країну — відповідь одна: «Подивіться, що робиться. Ворог суне, а Україна не така й велика. Якщо не ми — то хто?»
Боротьба триває!
Долучайтеся до 23 ОМБр!
073 002 30 23
#Сухопутні_війська #23ОМБр #ЗСУ #Піхота #20АрмійськийКорпус #захищаємосвоє #українськевійсько
