Що треба знати про поїздки у громадському транспорті

Переважна більшість українців користується не індивідуальним, а громадським транспортом. І тут потрібно усвідомлювати, що громадський транспорт – це не для когось, а для всіх нас. На те він і називається громадським. Без нього більшість з нас не зможе жити, адже сотні тисяч людей повинні щодня приїхати на роботу і з неї, на навчання, за покупками тощо. Щодня користуючись тим чи іншим видом громадського транспорту, мало хто з нас замислюється над тим, що можна робити під час поїздки, а що категорично заборонено, на що ми як пасажири маємо право, а що зобов’язані робити, щоб поїздка була безпечною і для нас, і для інших пасажирів. Про це розповідає фахівчиня Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юлія Бойко.

Про права пасажирів

Законодавством України визначено, що транспортні засоби, які використовуються для перевезення пасажирів, повинні відповідати вимогам безпеки, комфортності, доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, охорони праці та екології, перебувати в належному технічному і санітарному стані, бути укомплектованими відповідно до законодавства. На практиці, на жаль, це не зовсім відповідає встановленим вимогам. Однак, навіть в таких не зовсім ідеальних реаліях, пасажир має знати, які він має права під час поїздки у громадському транспорті.
Головне – це право на безпечне і високоякісне перевезення. Якщо це стосується перевезень автомобільним транспортом, то пасажир має право:
o одержувати від перевізника, водія, на зупинках автобусних маршрутів загального користування, автостанціях та автовокзалах інформацію про послуги автомобільного транспорту загального користування;
o безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання їй окремого місця;
o безоплатно перевозити з собою на автобусних маршрутах загального користування ручну поклажу, а також відповідно до законодавства про захист прав споживачів і правил перевезень користуватися іншими правами тощо.


Пасажир автобуса, зокрема має право перевозити:
o безоплатно одну одиницю багажу в разі поїздки на маршруті міського або приміського сполучення за умови, що його розміри не перевищують 100 х 50 х 30 сантиметрів, вагою до 20 кілограмів;
o гарантовано перевозити дві одиниці багажу з оплатою згідно з тарифом за кожну з них та безоплатно перевозити одну одиницю ручної поклажі у салоні транспортного засобу в разі поїздки на маршруті міжміського або міжнародного сполучення;
o безоплатно перевозити ручну поклажу в кількості не більш як дві одиниці на міських та приміських маршрутах.
Популярним видом громадського транспорту є таксі. Пасажир таксі, крім загальновстановленого права на високоякісне та безпечне перевезення, також має право:
o вибирати на свій розсуд будь-яке таксі, що перебуває на стоянці;
o вимагати від водія здійснення перевезення без підсадки інших пасажирів та найкоротшим шляхом;
o визначати шлях прямування до пункту призначення;
o на компенсацію заподіяної шкоди.
Як перевозити тварин
Окремо хотілося б зазначити про перевезення в громадському транспорті тварин. Загальні умови транспортування домашніх тварин у міському автомобільному транспорті закріплені Правилами транспортування тварин, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402, згідно з якими можна у салоні транспортного засобу перевозити дрібних тварин у кошиках, сумках із суцільним дном, птахів у клітках, собак у намордниках за наявності повідка, за умови, що тварини не забруднюють салон та речі пасажирів і розташовуються на підлозі, а за наявності підстилки – на сидінні (в таксі).
Не забувати про обов’язки
Добре знати свої права, але ж потрібно не забувати й про обов’язки. Тож, пасажир громадського транспорту повинен мати при собі квиток на проїзд, квиток (квитанцію) на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду – відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – зареєструвати електронний квиток.
Разовий квиток дає право на одну поїздку в межах кінцевих зупинок маршруту в одному напрямку. Такий квиток необхідно зберігати до кінця поїздки. У разі проїзду без оплати необхідно сплатити штраф у порядку та спосіб, передбачений законодавством України.
Також пасажир повинен:
o займати зазначене у квитку місце, зберігати квиток до кінця поїздки і пред’являти в розгорнутому вигляді на вимогу осіб, що мають право здійснювати контроль;
o мати при собі та пред’являти для перевірки документи, що засвідчують право пільгового проїзду на вимогу контролерів, водіїв, кондукторів;
o бути взаємно ввічливими, поступатися місцем особам з інвалідністю, громадянам похилого віку, пасажирам з дітьми та вагітним жінкам;
o не заважати входу і виходу пасажирів, а також відчиненню і зачиненню дверей;
o повідомити водієві про виявлені забуті речі, документи та цінності.
Про заборони
Законодавством встановлені також певні заборони для пасажирів громадського транспорту. Так, пасажирам забороняється:
o під час руху відволікати увагу водія від керування;
o відчиняти двері транспортного засобу до повної його зупинки;
o перешкоджати зачиненню дверей;
o розміщувати багаж у тих місцях, де це перешкоджає вільному пересуванню пасажирів уздовж салону;
o робити виправлення у квитку і передавати його іншій особі;
o перевозити багаж та ручну поклажу на сидінні;
o користуватись аварійним обладнанням без потреби;
o порушувати громадський порядок тощо.
Також пасажирам громадського транспорту заборонено провозити:
o вибухонебезпечні, легкозаймисті, отруйні, їдкі речовини з різким запахом та наркотичні речовини;
o колючі, ріжучі предмети без належної упаковки;
o вогнепальну зброю без чохлів та дозволів на носіння та зберігання;
o громіздкий багаж розміром більше ніж 100х50х30см або вагою понад 40 кг;
o проїжджати в одязі та провозити багаж, що забруднюють одяг пасажирів, обшивку салону та сидіння;
o палити в салоні.
До речі, палити заборонено також водіям транспортного засобу, що часто ними нехтується. Водіям також заборонено розмовляти з пасажирами, їсти, пити, під час руху автобуса.
Про «зайців» та штрафи
Слід також зазначити, що громадянин може бути позбавлений права на поїздку в громадському транспорті, і це буде цілком законно, адже водії мають право не допускати до поїздки пасажирів, які не мають квитків або не пред’являють посвідчення встановленого зразка, що підтверджує право на пільги щодо оплати проїзду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів.
У разі, коли пасажир все ж потрапив до транспортного засобу без проїзного документа або посвідчення встановленого зразка, що дає право на відповідну пільгу, і це виявив контролер, особа повинна сплатити штраф у порядку та спосіб, передбачений законодавством України.
Так, відповідно до статті 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років, тягне за собою в залежності від виду транспорту та сполучення накладення штрафу в розмірі від десяти- до двадцятикратного розміру від вартості проїзду.
Якщо пасажир не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається, то уповноважена особа, наприклад, контролер відразу виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, один екземпляр якої вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У випадку сплати штрафу на місці, контролер зобов’язаний видати квитанцію про оплату встановленого зразка. Для продовження поїздки пасажир, крім сплати штрафу, повинен сплатити вартість проїзду.
Якщо порушник оспорює стягнення, що на нього накладається за вчинення правопорушення, то відповідно до статті 285 КУпАП складається протокол про адміністративне правопорушення.
Про безпеку та ввічливість
Як уже зазначалось, безпека пасажирів під час поїздок громадським транспортом є їхнім невід’ємним правом. І про це слід дбати не тільки перевізникам, а й самим пасажирам. Необхідно, зокрема, пам’ятати, що найнебезпечнішими місцями в автобусі чи маршрутці є перша сходинка, де можна травмуватись самим механізмом, що зачиняє двері, та біля дверей, адже через несправність вони можуть відкритися під час руху, та пасажир, який спирався на двері, просто випаде на вулицю.
Також пасажири чомусь мають звичку скупчуватися біля проходу, заважаючи при цьому іншим пасажирам вчасно та без перешкод вийти на своїй зупинці. Крім того, часто спостерігаються ситуації, коли пасажири заходять до транспорту з рюкзаками на плечах, котрі не хочуть знімати, заважаючи тим самим іншим пасажирам нормально пересуватися.
Традицією, насамперед у молоді, є «зависання» у мобільному телефоні. Людина повністю абстрагується, особливо, коли користується навушниками, не зважає на інших пасажирів, і на те, що потрібно поступатися місцем особам з інвалідністю, громадянам похилого віку, пасажирам з дітьми та вагітним жінкам. Тому під час поїздок потрібно бути взаємно ввічливими та дбати не тільки про власний комфорт.
Наостанок хотілося б побажати, щоб кожен пасажир громадського транспорту почувався зручно та безпечно, і щоб під час поїздок не виникало жодних незручних, а тим більше, конфліктних ситуацій. До речі, у разі все ж таки виникнення будь-яких спірних питань щодо надання транспортних послуг, їх можна вирішити у досудовому порядку шляхом звернення безпосередньо до перевізника або до територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), або ж у судовому порядку.
Довідково. Питання щодо прав та обов’язків сторін під час перевезень в громадському транспорті в нашій державі врегульовані низкою нормативно-правових актів, а саме: законами України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про міський електричний транспорт», «Про захист прав споживачів», а також постановами Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1735 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом» та від 18.02.1997 № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту».