Вадим Чорний: Земля для захисників або чому громади зволікають і як це виправити
Територіальні громади України блокують або затягують виділення земель учасникам бойових дій — де межа між законом і бюрократією
Після понад десяти років війни українські захисники так і не отримали належної реалізації свого права на землю.
Попри чіткі гарантії, закріплені у ст. 121 Земельного кодексу України та Законах “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, сотні територіальних громад фактично заблокували цей процес, прикриваючись “відсутністю вільних земельних ділянок”, “воєнним станом” чи “відсутністю повноважень”.
Однак, жоден із цих аргументів не має достатнього правового обґрунтування. Навпаки, практика Верховного Суду підтверджує — обов’язок громад щодо розгляду і надання земельних ділянок учасникам бойових дій нікуди не зник навіть під час війни.
Що говорить закон
Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України, учасники бойових дій мають право безоплатно отримати у власність земельні ділянки для:
ведення особистого селянського господарства (до 2 га),
будівництва та обслуговування житлового будинку (до 0,10 га в межах населеного пункту),
садівництва (до 0,12 га),
індивідуального дачного будівництва (до 0,10 га).
Таке право є невід’ємним соціальним гарантом, і воно не може бути призупинене місцевими радами без прямої норми закону.
Відповідно до п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу, під час воєнного стану діє тимчасова заборона на відчуження земель с/г призначення державної чи комунальної власності, але це не стосується права на безоплатну передачу землі учасникам бойових дій.
Цю позицію неодноразово підтверджував Верховний Суд:
«Надання земельних ділянок ветеранам війни є елементом соціальних гарантій, а відмова у зв’язку з формальними причинами є порушенням принципу справедливості»
(постанова ВС від 19.04.2023 у справі № 280/421/22).
Як громади блокують реалізацію права
Відмови “через воєнний стан”. Багато громад надсилають шаблонні листи: “у зв’язку з воєнним станом розгляд заяв призупинено”. Такі рішення є протиправними, бо закон не передбачає загальної заборони.
“Немає вільної землі”. Часто це прикриття. Реальні вільні ділянки існують, але їх залишають “під резерв”, “для інвесторів” або “для забудови”.
Затягування процедур. Замість 30 днів розгляд заяви може тривати 6–12 місяців. Це також — порушення ст. 118 Земельного кодексу.
Вимоги зайвих документів. Деякі ради незаконно вимагають довідки, які не передбачені законодавством (кадастрові плани, схеми розташування, довідки з військкомату тощо).
Верховний Суд: практика на користь ветеранів
Судова практика чітко встановлює, що:
орган місцевого самоврядування не має дискреції щодо розгляду заяви учасника бойових дій; він зобов’язаний її розглянути по суті;
відмова у зв’язку з відсутністю землі не звільняє від обов’язку запропонувати альтернативу (іншу ділянку або резервний фонд);
затягування без прийняття рішення є формою бездіяльності, яку можна оскаржити до суду (постанови ВС у справах № 813/247/21, № 826/11150/20, № 420/1505/22).
Відповідальність посадових осіб
Відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України, умисне невиконання службовою особою рішення суду про виділення землі учаснику бойових дій карається позбавленням волі до 8 років.
А ст. 367 ККУ (службова недбалість) передбачає відповідальність, якщо такі дії (чи бездіяльність) завдали шкоди державним інтересам або порушили права громадян.
Що потрібно робити зараз
Оновити реєстри земель комунальної власності. Громади мають оприлюднити карти вільних ділянок на офіційних сайтах (як того вимагає ст. 15 Закону «Про доступ до публічної інформації»).
Визначити резерв для УБД. Відповідно до постанови КМУ № 413, місцева рада може формувати резерв земель саме для ветеранів.
Приймати рішення, а не відписки. Будь-яка заява учасника бойових дій має бути розглянута з ухваленням рішення ради (з наданням або обґрунтованою відмовою).
Залучити прокуратуру. Якщо громада блокує виділення, прокурор може внести подання про усунення порушень законодавства про соціальний захист ветеранів.
Інформувати суспільство. Кожна громада має публікувати щоквартальні звіти: скільки заяв отримано, скільки земель передано, скільки — відмовлено і з яких підстав.
Авторський аналітичний висновок
Вадим ЧОРНИЙ:
«Коли чиновники прикривають бездіяльність війною, це не управління — це саботаж.
Права ветеранів — не привілей, а борг держави. І громади мають не “чекати закінчення війни”, а виконувати закон уже зараз.
Якщо земля є — її треба передавати. Якщо її немає — громада зобов’язана знайти альтернативу або викупити землю для тих, хто захищає Україну».
Висновок
Виділення земель учасникам бойових дій — не “добра воля” місцевої ради, а обов’язок, прямо визначений законом.
У 2025 році цей процес має стати одним з ключових показників прозорості та ефективності місцевого самоврядування.
Кожен метр землі, який громада віддає ветерану, — це не втрата бюджету, а інвестиція у справедливість і довіру до влади.
